О социально-политическом блоге

Почему вести социально-политический блог неинтересно.
На это есть несколько причин, которые в каждом регионе Украины будут повторяться.

Есть такая вещь, как надобность вести данный блог. Если тебе всё равно кто его читает и тебе нужно просто разминать пальцы время от времени, то как раз многобуквенные трактаты - для тебя, но если вдруг тебе важно то, кто же читает - тут начинаются проблемы.

В каждом регионе и городе Украины есть такая фраза "нет новых лиц". То же самое и с читателями. Я примерно знаю большинство своих читателей в лицо. Есть те, кто с удовольствием читают, есть те, кто читает, чтоб потом высмеять, а есть те, кому вообще всё равно. Но я их знаю. я им благодарен, особенно тем, кто критиковал и давал советы.

Твоё мнение особо никого не зацепит. Национальная черта "моя хата з краю" сводит на нет все потуги рассказать людям правду. У нас только если уже совсем в темячко клюнуло - тогда протестуем (вспомним городской референдум по воде, пенсии афганцев или налоговый майдан). Здесь хочется поблагодарить "ДемАльянс", которые создали целую группу "фанатов" своего дела. И они действительно делают что-то хорошее.

Если ты поддерживаешь какую-то партию, то ты её прихвостень. Когда критикуешь - "ты слишком мрачно смотришь на мир". В итоге из тебя получается социально неуравновешенная личность, которая мало того, что негативно ко всему настроена, так ещё и проплачивается откуда-то, не смотря на то, что выдаёт себя за независимого "эксперта". Чужую работу у нас ещё не скоро начнут ценить.

На малом блоггерском рынке, вроде Чернигова, если не заниматься круглосуточно своим "творением", ты никогда не переплюнешь блоги местных "ванилек" или творческих личностей, поэтому всегда остаёшься в тени. Так что имея амбиции, очень тяжело пережить игнорирование тебя многими СМИ.

Да и в определённый момент становится просто нечего сказать. Ведь говорить 3 года, это достаточно долго, особенно когда говоришь не от своего имени. А ведь ещё столько не сказано, но я верю и буду верить в тех, кто ещё появится и скажет.

А мне просто хочется молча понаблюдать...

Илья И

своей персоной

Потенційно нещасливі

Вирішив поділитися. Вже давно цей пост мав з'явитися, але все ніяк.

18 грудня 2012 ми (КМП) представляли результати дослідження молодіжних потреб.

Поки я обробляв результати та готував презентацію, прийшов до висновку, що нас можна назвати потенційно нещасливою націю. Адже наша молодь (та й не тільки вона) в цілому більше скаржиться на нестачу чогось, ніж звертається до того, що ми вже маємо.

Я взяв проблеми, які описували на наших фокус-групах та розклав їх по піраміді Маслоу.

Як бачите - більшість з них знаходиться у верхній частині. У студентів та молоді немає проблеми з їжею, або з їх невизначеністю у суспільстві. Їм не вистачає грошей та самореалізації.

Я прекрасно пом'ятаю свої студентські роки. Моя сестра найбільшу стипендію отримувала на останньому курсі - вона складала 16 грн. Коли я поступив, в мене стипендія була 46 грн, потім - 138, на останньому курсі - 530 грн. Я не скажу, що мені вистачало, але тоді я пішов заробляти. Й у 2008 році я заробляв у середньму десь 1500 грн на місяць (стипендія + заробітки). Але також мені не вистачало.

А ось у 2003 році 46 грн ні за що - то було класно!

Звісно, я дивлюсь з боку міської дитини, якій не потрібно було нід шуукати житло, але мої однокурсники заробляли і на це.

А зараз студентам будуть платити 720 грн. Вони хочуть 1200 грн. Я питаю: навіщо? за що? 

Найталановитіші йдуть у бізнес. Недолугі починають приторговувати чимось та йдуть на базар, середні працюють рік за своєю професією, потім їдуть працювати офіціантами, 1 зі 100 залишається на кафедрі. Ось такому б я й платив стипендію. Тому що освітній рівень зараз має підніматися.

Ми зараз усі знаємо переваги Андроїда над Віндоус мобайл, але мало хто згадає 7 передових економік світу, правило Буравчика чи що таке "важіль".

Зате у багатьох вистачає грошей на "дзеркалки" по 6000 та телефони по 3000, але не вистачає стипендії на головні нужди, які, згадаю, знаходяться у верхній частині піраміди Маслоу (основи мікро- та макроекономіки, основи вживання).

Радійте тому, що у вас є ноги, щоб дійти до найближчого ринку та у старого дідуся купити старі лижі, занйти у інтернеті спосіб як їх змазати простою парафіновою свічкою та за мінімальний кошт провести справжній зимній день у лісі. Адже сніг дуже скоро розтане та його не буде. А тим. кому зараз холодно, завтра буде мокро, а потім жарко.

Не треба "скігліть", треба користуватися моментом!